У пошуках Даші

Рано вранці Пашка почув стукіт у вікно і побачив, що це Лейла. Її обличчя висловлювало тривогу, і він відразу зрозумів, що щось сталося. Відкривши вікно, він запитав, що сталося, і Лейла повідомила, що Даша зникла. Пашка був вражений новиною, враховуючи, що бачив їх обох вчора. Лейла розповіла, що Даша вирушила додому ввечері і не повернулася.

Вони вирішили звернутися в міліцію, але Лейла також повідомила Пашку, що вона прийшла саме з цього приводу. Серафім, їх знайомий в міліції, повинен був чергувати сьогодні, і Пашка вирішив дізнатися у нього про свою подругу. Набравши номер, він отримав підтвердження і відразу ж сказав Лейлі, що вони можуть відправлятися.

Через п'ятнадцять хвилин вони були вже в міліції, де зустріли Серафима. Він обіцяв перевірити базу даних на предмет інформації про Дашу і відправити оперативну групу на місце зникнення. Серафим також згадав, що потрібно написати заяву про зникнення, яку може прийняти тільки родич, і закликав Лейлу зателефонувати теті Розі.

Відразу після цього вони вирушили на місце зникнення Даші. Там кінолог Іванов з новим псом Громом взялися за роботу, намагаючись знайти її слід. Грім швидко взяв запах, але при досягненні кута обидва втратили слід. Однак на місці передбачуваного зльоту Даші вони знайшли залізний прут, який зберігав запах її волосся і чоловічого поту. Це підштовхнуло Серафима припустити, що Дашу відвезли звідти на руках.

Повернувшись у міліцію, вони дізналися, що в базі даних не було інформації про Дашу, а заяву про зникнення могла подати тільки родичка. Серафим порекомендував Лейлі зателефонувати тітці Розі і попросити її з'явитися в міліцію. Тим часом Грім з Івановим вирушили слідувати за новим запахом, знайденим Громом.

Незважаючи на несподівані перешкоди і загадкові обставини, оперативна група продовжувала свої пошуки, сподіваючись знайти Дашу живою і неушкодженою.

Серафим і оперативна група не втрачали часу і попрямували слідувати за новим слідом, знайденим псом Громом. Дорогою вони обговорювали можливі сценарії зникнення Даші, намагаючись розгадати таємницю цієї загадкової події.

Шлях їх привів до віддаленої частини міста, де знаходилося покинуте будівництво. Серед руїн і порожнечі Грім раптово уповільнив крок, змусивши всіх зупинитися. З його реакцією була пов'язана надія на виявлення слідів Даші.

Іванов, який взяв на себе роль ведучого, почав акуратно оглядати місцевість у пошуках будь-яких доказів. Намагаючись не упустити навіть найменший слід, група обстежила кожен кут і укриття.

Нарешті, в поглибленні стіни Іванов виявив сліди, які свідчать про те, що хтось тут нещодавно перебував. Підходячи ближче, він виявив краплю крові і пошкодження на стіні, що вказувало на щось незвичайне і, можливо, небезпечне.

Оперативна група продовжила стежити за шляхом, вказаним псом, і незабаром вони виявили підозрілі сліди, що ведуть до однієї з будівель на території будівництва. Серафим, Іванов і інші члени групи повільно підійшли до дверей цієї будови, готові зіткнутися з чимось невідомим.

Раптово двері різко відчинилися, і перед ними стояв чоловік, судячи з його вигляду, далекий від законослухняності. Він зустрів групу озброєними руками і виразним поглядом, який здавався загрозливим.

Серафім і його команда не розгубилися. Вони були готові до будь-яких випробувань, щоб знайти Дашу і повернути її додому. Але що ж за таємниці приховує це будівництво і як пов'язані вони зі зникненням Даші? Питання ставали все більш загадковими в міру просування групи вглиб будови.

Серафим і його команда стояли перед непривітним чоловіком, який здавався тут владикою становища. Погляди їх зустрілися в напруженому мовчанні, наповнюючи повітря нерішучістю і очікуванням.

Серце Лейли шалено колотилося в грудях. Вона відчувала, якийсь неясний страх охоплював її, але вона намагалася не показувати свого занепокоєння. Замість цього вона зосередилася на обличчі чоловіка, намагаючись прочитати в ньому відповідь на питання, яке мучило їх усіх: де Даша?

Серафим порушив мовчання першим. З очима, що виблискували рішучістю, він зробив крок вперед і промовив: "Ми шукаємо зниклу дівчину. У вас є що сказати з цього приводу? "

Чоловік втомився на Серафима, потім його погляд переключився на Лейлу, Пашку і інших членів групи. Він кивнув головою, немов розмірковуючи над своєю відповіддю, потім сказав: "Тут нікого немає, крім мене. І я нічого не знаю про вашу зниклу дівчину ".

Серафім підняв брову, мабуть, не задоволений цією відповіддю. Він збирався продовжити допит, але раптово погляд чоловіка зупинився на деякому предметі за спиною Лейли.

«Що це за взуття?» - запитав він, вказуючи на сліди, залишені на землі.

Всі повернулися, щоб подивитися. На землі лежала пара чорних черевиків, схожих на ті, що носила Даша в останній раз. Цей несподіваний виявлений слід змусив серця групи битися ще швидше.

Чоловік підійшов до взуття і взяв один з черевиків у руку. Він оглянув його уважно, потім глянув на Лейлу з якимось дивним виразом на обличчі. «Цікаво», - пробурмотів він, потім, несподівано для всіх, подав назад взуття Лейле. «Я не знаю, що відбувається тут, але я впевнений, що вам потрібно піти шукати вашу подругу».

Група дивилася один на одного в подиві, але Серафим вирішив не втрачати час на пояснення. «Дякую за ваш час», - сказав він, повертаючись до виходу. «Ми підемо шукати Дашу».

З важким серцем і змішаними почуттями вони покинули будівництво, залишивши за собою багато питань і невирішених таємниць. Але одне було ясно: вони не збиралися зупинятися, поки не знайдуть відповіді і не приведуть Дашу додому, в безпеку.

29.04.2024