Під прицілом повного місяця

На березі острова, з піском, який ніби зберігав тепло сонця, лежала вона. Погляд її спрямовано в безкрайній простір моря, де хвилі розбивалися об берег з ритмічним пошепки. Це місце їй показав Він. Острів був маленьким, загубленим, не відзначеним на картах, але для моряків він становив серйозну небезпеку через приховані підводні скелі, які жахливо багатьох кораблів згубили. Тому не дивно, що Він частенько бував тут. З тим не менш, з розвитком технологій Його візити ставали все рідше і рідше. Втім, не любив Він море особливо, надто часто воно Його обходило стороною. Вона ж проводила тут набагато більше часу; на морі вона рідко бувала.

Море, з його вічним прибоєм і відливом, допомагало їй заспокоїтися. І зараз вона потребувала цього особливо сильно. Те, що трапилося, все ще було з нею, як тінь, і вона намагалася прийти до тями. Страх пронизливо виблискував в її очах. Можливо, її пошкодила та сутичка? І якщо це так, можливо, і вона тепер стане такою ж безплідною, як Воно? Воно отримало свою травму в схожих обставинах. Але вона відштовхувала ці думки, страшачись подумати про це.

І тут, в її роздумах, прокралася думка про людей і їх зло. Вони, немов мисливці, переривали життя інших, немов павутина, короткі і меркнущі. І як жорстоко вони виливали своє обурення на тих, хто довго терпів. Це було справді страшно.

Але що тепер робити з Дашею? Після того, що вона побачила, їй навряд чи захочеться пробувати щось подібне. Вона вже не була схильна погоджуватися, а тепер її сумніви тільки посилилися. І як її вмовити? Її пропозиція була незвичною, навіть для них. Якби подібне вже траплялося, було б простіше. Нещодавно вона висловлювала бажання подорожувати, але лише не мала можливості. Не розуміла, що ніхто не подорожує стільки, скільки вона. Доведеться їй про це розповісти.

Тихо і непомітно, як завжди, підійшло Воно, сівши на пісок поруч з нею, обійняло її ніжно. Його любов до моря була неосяжна, особливо після його порожньої планети. У морі він знаходив щось, що занурювало його в стан трансу. Він міг сидіти годинами, дивлячись вдаль. Але обов'язки не дозволяли занадто довго затримуватися.

Воно ласкаво гладило її красивими пальцями. Його ніжність була щось неймовірне, що вона цінувала. «Ти в порядку?» - запитало Воно, його голос, як завжди, був мелодійний і ніжний. «Поки що, так», - відповіла вона. «Я сподіваюся», - продовжило Воно. "Не можу зрозуміти, чого ти боїшся. Неможливо вбити мене ". «Це не про те», - сказ

ала вона. «Давай заведемо дитину», - запропонувало Воно раптово. "Хлопчика. Мені так самотньо. Тебе майже завжди немає вдома. А я буду любити дитину, буду піклуватися про неї ". «А нас ти вже не любиш?» - запитала вона. "Чому б і ні. Я і вас люблю ". «Але менше, ніж раніше?» "Ні, звичайно ні. Просто мені не вистачає вас. У мене стільки невикористаної ніжності ". "Чому саме хлопчика? Ти не любитимеш дитину іншої статі? " "Звичайно, буду. Просто, я знаю, вам потрібен хлопчик ". «Вибач, я ще не вирішила, якої статі буде моя дитина». «Гаразд, вирішуй».

Навіщо вона питала? Воно все ще боялося, що вони не захочуть дитину через його часткову безплідність. Але як щодо любові? Чи можна кинути того, кого любиш? Воно було як ангел, який розгладжує гострі кути між ними. Однак вона не могла не помітити, що Воно все частіше стало підстьобувати їх. Воно боялося. «Сьогодні якийсь дивний прибій», - зауважило Оно. «Цікаво, чому?» «Повний місяць», - відповіла вона. "Місяць впливає на припливи і відливи, тягне до себе воду. І на прибій теж впливає, просто не так помітно. І повний місяць впливає на деяких дивних індивідів. Тому люди думають, що в цей час посилюються сили зла. Хоча, на мій погляд, люди - це і є головна сила зла ". Вони знову обійнялися, сидячи на піску, і слухали шепіт моря.

Кожна хвиля, змінюючись на іншу, здавалося, несла з собою мудрість століть і таємничі загадки, які залучали їх в це усамітнене місце знову і знову. У цей момент, вони обидва відчували особливу близькість, як якби весь світ завмирав в їх обіймах, а море було лише свідком їх непереборного зв'язку.

Але навіть у цій ідилії, роздуми про гострі кути їхніх стосунків не залишали її. Вона задумалася про його пропозицію завести дитину. Хлопчика. Ця пропозиція здалася їй несподіваною і занадто поспішною. Вона не була впевнена, чи готова вона до материнства, особливо в таких умовах, коли їхнє життя було таким нестійким і невизначеним. Але навіть більше, ніж це, її турбувало те, що Воно запропонувало це без її згоди, немов приймаючи рішення за обох.

Доля дитини не повинна бути простим предметом торгу в їхніх стосунках. Вона відчувала, що їм обом потрібно обговорити це більш уважно, обдумати всі наслідки і вирішити разом, з повагою до почуттів і бажань один одного.

Вона притиснула його до себе трохи міцніше, немов це могло захистити їх від усіх невизначеностей і небезпек, які могли їх підстерігати. Але в той момент вона усвідомила, що небезпеки не тільки зовнішні. Внутрішні битви і сумніви могли бути найбільш руйнівними.

Але разом, під місячним світлом, вони були сильні. Вони були пов'язані чимось глибшим, ніж просто почуття. Вони були пов'язані невидимими нитками взаєморозуміння і співпереживання, які зробили їх нерозривними. І в цій невидимій мережі, в їхніх обіймах, вони могли знайти втіху і надію на майбутнє.

Вони сиділи мовчки, насолоджуючись моментом, який здавався зупиненим у часі, і знали, що, незважаючи на всі труднощі, вони зможуть подолати їх разом. І під світлом повного місяця, вони залишилися там, обійнявшись, немов міцні скелі, що встояли перед нескінченними хвилями часу.

Світло місяця грало на їхніх обличчях, немов дарувало їм ніжність і спокій в цей момент випробувань. Їхні серця билися в унісон, створюючи мелодію любові, яка звучала голосніше будь-якого шуму моря.

Вона вирішила, що їм потрібно розговоритися про все, що їх турбує. Обговорити, які плани вони будують для майбутнього, як вони бачать себе в цьому світі і які цінності їм важливі. Адже вони були не тільки коханими, а й друзями, союзниками, готовими підтримати один одного в будь-якій ситуації.

Вона повернулася до нього, погляд її зустрівся з його, і вони зрозуміли один одного без слів. Їхній зв'язок був глибшим, ніж просто розмови і обійми. Вони відчували один одного на рівні душі, де немає місця для брехні і зради.

І тоді, під світлом місяця, вони почали говорити. Розмовляти про свої страхи і надії, про те, що вони готові прийняти один в одного, і про те, як вони бачать своє майбутнє разом. Їхня розмова була відвертою і щирою, немов кожне слово наближало їх до розуміння один одного ще більше.

Вони зрозуміли, що майбутнє може бути невизначеним і повним викликів, але вони готові пройти через це разом. Їхня любов була їхньою силою, і вони знали, що зможуть подолати всі перепони, якщо будуть разом.

Під місячним світлом, вони обійнялися знову, немов підтверджуючи своє рішення бути разом, незважаючи на все. Їхні серця билися в унісон, і в цей момент вони знали, що їхня любов буде їхньою напрямною зіркою в цьому бурхливому морі життя.

Їхні обійми були як укриття від усіх буревіїв і непогід, які могли підстерігати їх на їхньому шляху. Під світлом місяця, вони відчували себе непереможними, готовими до битви з будь-якими перешкодами, які їм судилося подолати.

З кожною миттю, проведеною разом, вони зміцнювали свій зв'язок, немов камінь, підданий впливу морського припливу, який лише стає міцнішим з часом. Їхня любов була як вічне полум "я, незгасиме і сяюче у мороці.

Вони вирішили, що зможуть прийняти рішення про дитину разом, після ретельного обговорення і врахування думки один одного. Їхня сила була в їхній єдності, в їхній здатності підтримувати і надихати один одного, навіть у найважчі часи.

Під місячним світлом, вони обіцяли один одному, що незалежно від того, що чекає їх в майбутньому, вони будуть стояти поруч, готові подолати всі перешкоди, які їм належить подолати. Їх любов була їх оплотом, і вони знали, що разом вони зможуть пройти через всі випробування, з якими їм доведеться зіткнутися.

29.04.2024